воскресенье, 9 января 2022 г.

СУМНИЙ ДЕНЬ КАЛЕНДАРЯ або МАЛОЛІТНІ ЖЕРТВИ ЖОРСТОКОГО ТИРАНУ (ГРУСТНЫЙ ДЕНЬ КАЛЕНДАРЯ или МАЛОЛЕТНИЕ ЖЕРТВЫ ЖЕСТОКОГО ТИРАНА)

 У житті будь-якої людини є місце зльотам безхмарного щастя і безтурботної радості, які, на жаль, змінюються періодами сумних переживань або неприємностей. Так і в церковному православному календарі дати радісних свят перемежовуються із сумними днями пам'яті… Один із цих сумних днів припадає на 11 січня – лише через 4 дні після Світлого Різдва. 11 січня - День пам'яті 14000 немовлят, Іродом у Віфлеємі побитих, і присвячений він події, безпосередньо пов'язаній з народженням Ісуса Христа. 

Віфлеєм – палестинське місто, яке згадується у Старому Завіті як батьківщина найвпливовішого юдейського царя Давида, а в Новому – як батьківщина Ісуса Христа; місто це знаходиться за дві години шляху на південь від Єрусалиму. Існувало стародавнє пророцтво про те, що великий Цар, Спаситель світу, месія має народитися саме у місті свого віддаленого предка, царя Давида. Слід зазначити, що пророцтво це виповнилося: Діва Марія з Йосипом жили в Назареті (Галілея), але перед народженням Ісуса вони змушені були вирушити до Віфлеєму, щоб пройти перепис населення (ценз). Натовпи жителів, виконуючи наказ римського імператора Августа, з'їхалися сюди з усіх куточків країни, у містечку було дуже багатолюдно, на заїзді не знайшлося жодного вільного місця…

Довелося Йосипу і Марії розміститися в хліві, там же й народився Ісус, якого мати відразу сповіла і поклала в ясла (годівлю для худоби). У Віфлеємі свята родина затрималася майже на два роки.

Юдеєю на той час правив Ірод Великий, який незаконно займав престол; він постійно тремтів від однієї думки про те, що влада може перейти до справжнього царя юдейського... І тут до Ірода дійшла звістка, що з далекого Сходу в Єрусалим прибули знатні мандрівники - волхви (мудреці): ці іноземці блукають містом і розпитують у оточуючих де можна знайти Царя Юдейського, що недавно народився, якому вони хочуть вклонитися і принести дорогоцінні дари! Мало того, вони стверджують, що ця знаменна подія супроводжувалася появою в небі незвичайної зірки, яка привела їх сюди.

Щоправда, тут мимоволі виникають питання – не у Ірода, а в нас! По-перше – що це за зірка, яка привела волхвів? Волхви - мудреці (іноді під цим словом маються на увазі маги), вони, безумовно, знайомі з астрологією. Невже астрологія і справді може прогнозувати знакові події, якщо Зірка пов'язана з Народженням Христа? Однозначної відповіді на це питання немає, але так чи інакше на небесах відбувалося щось незвичайне, що вказало волхвам на велику подію. Суперечки на цю тему йдуть досі: існує думка, що над Землею в цей момент пролітала комета... Ще одна версія: можливо, йдеться про наднову зірку, адже були випадки, коли наднові світили так яскраво, що мало не затьмарювали вдень Сонце; можна уявити, який ефект це справляло в давнину! І це ще не все... Один із засновників сучасної астрономії Йоганн Кеплер, який жив у епоху Відродження, розбираючи старовинні астрологічні манускрипти, знайшов у іудейського тлумача Абрабанеля текст про те, що певна конфігурація планет є знаком наступу месії, так, якщо Сатурн і Юпітер сходяться, значить, Він скоро буде! Кеплер, який був астрономом, математиком та фізиком, зробив розрахунки та встановив, що за кілька років до Різдва Христового саме таке сходження планет і спостерігалося! Вже у ХХ столітті археологи, вивчаючи документи вавилонських астрологів, знайшли записи, що підтверджують, що саме у 7 р. до н.е. маги та астрологи надзвичайно уважно спостерігали за рухом Сатурна та Юпітера. Все вищесказане дозволяє переконатися, що у стародавньому світі багато хто помітив таке поєднання планет, яке послужило знаком народження месії.

Може виникнути ще одне питання: чому ж волхви з'явилися в Єрусалимі Іродових часів? Відповідь проста: згідно з давніми документами, на той час Сходом ходила чутка, що саме звідти прийде Збавитель народів! Про це пише Корнелій Тацит у своїх «Анналах», про це згадують і багато античних авторів.

Уявіть собі, яке враження візит волхвів справив на владолюбного імператора, який при цьому ще й незаконно займав престол? Для того, щоб з'ясувати точне місце народження небезпечного суперника (і, природно, постаратися його знищити), Ірод негайно скликав пораду з первосвящеників та книжників, і ті розповіли йому стародавнє пророцтво: місцем народження месії має стати Віфлеєм! Підступний цар закликав до себе волхвів і вивідав у них час появи зірки – щоб уточнити вік майбутнього Царя Юдейського: з'ясувавши, що немовля має бути близько двох років, Ірод направив волхвів до Віфлеєму. При цьому правитель попросив їх на зворотному шляху обов'язково зазирнути до палацу і повідомити точне місцезнаходження Немовляти, пояснивши своє прохання безневинним бажанням теж вклонитися Йому.

Мудреці, ведені Зіркою, вирушили до Віфлеєму і знайшли там маленького Ісуса на руках у Марії, вклонилися йому та склали у його ніг дорогоцінні дари – золото, ладан та смирну. А ось зворотний шлях волхвів проліг зовсім не через Єрусалим – у віщому сні вони почули голос, що забороняє їм зустрічатися з Іродом і розповідати про месію. Не дочекавшись волхвів, Ірод розлютився... Знаючи тільки одне, що Цар Іудейський ще грудне немовля (на Сході матері зазвичай годують своїх дітей грудьми протягом двох років), жорстокий цар відправляє солдат з наказом: «…побити всіх немовлят у Віфлеємі і в усіх межах його від двох років і нижче ... ». Ірод був упевнений, що серед убитих малюків виявиться Той, про якого в стародавньому пророцтві йшлося як про майбутнього царя Ізраїля, але в цей час маленький Ісус з батьками був уже в безпеці – на шляху до Єгипту; правда, коронований убивця цього не знав… Незабаром у Віфлеємі сталася кривава безпрецедентна бійня, - солдати вривалися в будинки, вихоплювали з материнських рук діточок чоловічої статі та вбивали їх мечами. Місто наповнилося дитячим плачем та риданнями матерів; за переказами цього дня загинуло 14 тисяч малюків.

Що ж до царя Юдеї Ірода (нар. 73 до н.е.) – його ім'я стало загальним позначенням лиходіїв, і причина цього – не тільки в немовлят, яких, за його наказом, убили у Віфлеємі. Ірод, прозваний Великим, царював з 37 р. до н. по 4 р. до н. Він насильно захопив владу над юдеєю за підтримки римлян, які йому сприяли; Ірод був незаконним царем, тому дуже боявся появи законного претендента на престол.


Слід визнати, що надзвичайно владний Ірод був талановитим політиком і відмінним «господарником»; він прославився великою будівельною діяльністю, він матеріально підтримував як міста, так й приватних осіб. Іудейський цар подарував елейцям величезні гроші на відродження Олімпійських ігор! Честолюбний Ірод зробив багато, щоб уславитися найщедрішим правителем свого часу і здобути безсмертну славу... При цьому його відрізняло жорстоке, навіть нещадне поводження з населенням своєї країни. Цар був розумний і енергійний, при цьому - надзвичайно жадібний, скупий і підозрілий. Особливою рисою його характеру було владолюбство: Ірод безжально знищував усе, що заважало чи загрожувало його трону, міг піти на будь-які хитрощі заради збереження влади. Кривава бійня у Віфлеємі цілком у дусі Ірода, адже він не зупинився навіть перед убивством своїх синів. Царював Ірод 39 років і помер на 70-му році життя в страшних муках, уражений тяжкою хворобою, живцем зживлений хробаками - всього через кілька місяців після народження Христа.

Йосип Флавій
Дещо дивним здається той факт, що Йосип Флавій, докладно описуючи царство Ірода, нічого не згадує про побиття немовлят у Віфлеємі, але, судячи з усього, цей історик не був вільний від лестощів, які змушували його часом прикрашати або навіть замовчувати похмурі дії з життя Ірода. Натякання на цю подію дослідники знаходять у історика Мракобія, який згадує про те, що серед хлопчиків від двох років і нижче, побитих за наказом Ірода, було вбито також його власного малолітнього сина.

Складно зрозуміти, чому поруч із ім'ям Ірода завжди слідує визначення Великий: у чому велич цієї людини? Чи в тому, що він згаданий у Біблії як убивця немовлят, коли злякався народження Христа? Чи в тому, що знищив майже всіх, кого любив у своїй сім'ї, задля збереження трону? Або ж у тому, що зумів стати «вірним другом» двом непримиренним ворогам – Марку Антонію та Октавіану, а заразом і всьому римському народу, одночасно викликавши ненависть свого власного? У будь-якому разі Ірод знайшов безсмертну «славу»: ось уже два тисячоліття люди всього християнського світу називають його ім'ям найкривавіших лиходіїв та жорстоких нелюдів.



А православна церква 11 січня століттями відзначає День пам'яті малолітніх жертв цього жорстокого лиходія.


 

         Список використаної літератури:

1.       Вифлеемское избиение младенцев/ Энциклопедический словарь. С.-Петербург: изд. Ф.А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1894, т. VI а. – С. 609.

2.      Ирод/Энциклопедический словарь. С.-Петербург: изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1894, т. XIII. – С. 343-344.

3.      Костів К. Словник – довідник біблійних осіб, племен і народів. К.: Україна, 1995. – 429с.

4.      Вагман И. Я., Вукина Н. В., Мирошникова В. В. Ирод I Великий [образец восточной диспотии]/И. Я. Вагман, Н. В. Вукина, В. В. Мирошникова 100 знаменитых тиранов. – Харьков: Фолио, 2003. – С. 42-45.

5.      Гече Г. Библейские истории: пер. с венг.- М.: Политиздат, 1988. – С.253-284.  

6.      Мень А. Рождество/ А. Мень «Радостная весть» (Лекции). – М.: АО «Вита-Центр», 1992. – С. 182-189.

7.       Різдво Спаса/ Біблія для дітей: переказ українською мовою. К.: «Кобза», 1994. – С.259-265.

В жизни любого человека есть место взлётам безоблачного счастья и безмятежной радости, которые, к сожалению, сменяются периодами горестных переживаний или гнетущих неприятностей. Так и в церковном православном календаре даты радостных праздников перемежаются с грустными днями памяти…Один из этих печальных дней приходится на 11 января – всего через 4 дня после Светлого Рождества. 11 января - День памяти 14000 младенцев, Иродом в Вифлееме избиенных, и посвящён он событию, непосредственно связанному с рождением Иисуса Христа.

Вифлеем – палестинский город, упоминаемый в Ветхом Завете как родина величайшего иудейского царя Давида, а в Новом – как родина Иисуса Христа; город этот находится в двух часах пути к югу от Иерусалима. Существовало древнее пророчество о том, что великий Царь, Спаситель мира, мессия должен родиться именно в городе своего отдалённого предка, царя Давида. Следует отметить, что пророчество это исполнилось: Дева Мария с Иосифом обитали в Назарете (Галилея), но перед рождением Иисуса они вынуждены были отправиться в Вифлеем, чтобы пройти перепись населения (ценз). Толпы жителей, выполняя приказ римского императора Августа, съехались сюда со всех концов страны, в городке было очень многолюдно, на постоялом дворе не нашлось ни одного свободного места…

Пришлось Иосифу и Марии разместиться в хлеву, там же и родился Иисус, которого мать тут же спеленала и положила в ясли (кормушку для скота). В Вифлееме святое семейство задержалось почти на два года.

Иудеей в те времена правил Ирод Великий, который незаконно занимал престол; он постоянно трепетал от одной мысли о том, что власть может перейти к  истинному царю иудейскому…И тут до Ирода дошла весть, что с далёкого Востока в Иерусалим прибыли знатные путешественники – волхвы (мудрецы): эти иностранцы бродят по городу и расспрашивают у окружающих, где можно найти недавно родившегося Царя Иудейского, которому они хотят поклониться и принести драгоценные дары! Мало того, они утверждают, что это знаменательное событие сопровождалось появлением в небе необыкновенной звезды, которая и привела их сюда…

Правда, тут поневоле возникают вопросы – не у Ирода, а у нас! Во-первых – что это за звезда, которая привела волхвов? Волхвы – мудрецы (иногда под этим словом подразумеваются маги), они, безусловно, знакомы с астрологией. Неужели астрология и вправду может предсказывать знаковые события, раз появившаяся Звезда связана с Рождением Христа? Однозначного ответа на этот вопрос нет, но так или иначе на небесах происходило нечто необыкновенное, что указало волхвам на грядущее великое событие. Споры на эту тему идут до сих пор: существует мнение, что над Землёй в этот момент пролетала комета…Ещё одна версия: возможно, речь идёт о сверхновой звезде, ведь были случаи, когда сверхновые светили так ярко, что чуть не затмевали днём Солнце; можно себе представить, какой эффект это производило в древности! И это  ещё не всё…Один из основателей современной астрономии Иоганн Кеплер, живший в эпоху Возрождения, разбирая старинные астрологические манускрипты, нашел у иудейского толкователя Абрабанеля текст о том, что определённая конфигурация планет является знаком пришествия мессии,  Небесного Царя, посланного Богом: т.е., если Сатурн и Юпитер сходятся, значит Он близок! Кеплер, который был астрономом, математиком и физиком, произвёл расчёты и установил, что за несколько лет до Рождества Христова именно такое схождение планет и наблюдалось! Уже в ХХ веке археологи, изучая документы вавилонских астрологов, нашли записи, подтверждающие, что именно в 7 г. до н.э. маги и астрологи чрезвычайно внимательно наблюдали за движением Сатурна и Юпитера. Всё вышесказанное позволяет убедиться, что в древнем мире многие заметили такое сочетание планет, которое послужило знаком рождения мессии.


Может возникнуть ещё один вопрос: почему же волхвы появились в Иерусалиме Иродовых времён? Ответ прост: согласно древним документам, в то время по Востоку ходила молва, что именно оттуда придёт Избавитель народов! Об этом пишет Корнелий Тацит в своих «Анналах», об этом упоминают и многие античные авторы.

Представьте себе, какое впечатление визит волхвов произвёл на властолюбивого правителя, при этом ещё незаконно занимавшего престол? Для того, чтобы выяснить точное место рождения опасного соперника (и, естественно, постараться его уничтожить), Ирод немедленно созвал совет из первосвященников и книжников, и те поведали ему древнее пророчество: местом рождения мессии должен стать Вифлеем! Коварный царь призвал к себе волхвов и выведал у них время появления звезды – чтобы уточнить возраст будущего Царя Иудейского: выяснив, что младенцу должно быть около двух лет, Ирод направил волхвов в Вифлеем. При этом правитель попросил их на обратном пути обязательно заглянуть во дворец и сообщить ему точное местонахождение Младенца, объяснив свою просьбу невинным желанием тоже поклониться Ему.

Мудрецы, ведомые Звездой, отправились в Вифлеем и нашли там маленького Иисуса на руках у Марии, поклонились ему и сложили у его ног драгоценные дары – золото, ладан и смирну. А вот обратный путь волхвов пролег отнюдь не через Иерусалим – в вещем сне они услышали голос, запрещающий им встречаться с Иродом и рассказывать тому о мессии. Не дождавшись волхвов, Ирод рассвирепел…Зная только одно, что Царь Иудейский ещё грудной младенец (на Востоке матери обычно кормят своих детей грудью в течение двух лет), жестокосердный царь отправляет солдат с повелением: «…избить всех младенцев в Вифлееме и во всех пределах его, от двух лет и ниже…». Ирод был уверен, что среди убитых малышей окажется Тот, о котором в древнем пророчестве говорилось как о будущем царе Израиля, но в это время маленький Иисус с родителями был уже в безопасности – на пути в Египет; правда, коронованный убийца этого не знал…Вскоре в Вифлееме произошла кровавая беспрецедентная бойня, - солдаты врывались в дома, выхватывали из материнских рук детишек мужского пола и убивали их мечами. Город наполнился детским плачем и рыданиями матерей; согласно преданию в этот день погибло 14 тысяч малышей.

Что же касается царя Иудеи Ирода (род. 73 до н.э.) – его имя стало нарицательным обозначением злодеев, и причина этому – не только в младенцах, которых, согласно его приказу, убили в Вифлееме. Ирод, прозванный Великим, царствовал с 37 г. до н.э. по 4 г. до н.э.  Он насильственно захватил власть над Иудеей при поддержке римлян, которые ему покровительствовали; Ирод не был законным царём, поэтому очень боялся появления законного претендента на престол.

Следует признать, что необычайно властолюбивый Ирод был талантливым политиком и отличным «хозяйственником»; он прославился обширной строительной деятельностью, он материально поддерживал не только города, но и частных лиц. Иудейский царь подарил элейцам огромные деньги на возрождение Олимпийских игр! Честолюбивый Ирод сделал многое, чтобы прослыть самым щедрым правителем своего времени и снискать бессмертную славу… При этом его отличало жестокое, даже беспощадное обращение с населением своей страны. Царь был умён и энергичен, при этом – необычайно алчен, скуп и подозрителен. Особой чертой его характера было властолюбие: Ирод безжалостно уничтожал всё, что мешало или угрожало его трону, он мог пойти на любые ухищрения ради сохранения власти. Кровавая бойня в Вифлееме вполне в духе Ирода, ведь он не остановился даже перед убийством собственных сыновей. Царствовал Ирод 39 лет и умер на 70-м году жизни в страшных муках, пораженный тяжелой болезнью, заживо съедаемый червями – всего через несколько месяцев после рождения Христа.

Иосиф Флавий
Несколько странным кажется тот факт, что Иосиф Флавий, подробно описывая царство Ирода, ничего не упоминает об избиении младенцев в Вифлееме, но, судя по всему, этот историк не был свободен от лести, заставлявшей его порой приукрашивать или даже замалчивать наиболее мрачные деяния из жизни Ирода. Намёк на это событие исследователи находят у историка Мракобия, который упоминает о том, что среди мальчиков от двух лет и ниже, избитых по приказу Ирода, был убит также и его собственный малолетний сын.

Сложно понять, почему рядом с именем Ирода всегда следует определение Великий: в чём величие этого человека? В том ли, что он упомянут в Библии как убийца младенцев, когда испугался рождения Христа? Или в том, что уничтожил почти всех, кого любил в своей семье, ради сохранения трона? Или же в том, что сумел стать «верным другом» двум непримиримым врагам – Марку Антонию и Октавиану, а заодно и всему римскому народу, одновременно вызвав ненависть своего собственного? В любом случае Ирод обрёл бессмертную «славу»: вот уже два тысячелетия люди всего христианского мира называют его именем самых кровавых злодеев и жестоких нелюдей.


А православная церковь 11 января веками отмечает День памяти малолетних жертв этого жестокого злодея.

 


         Библиографический список использованной литературы:

1.       Вифлеемское избиение младенцев/ Энциклопедический словарь. С.-Петербург: изд. Ф.А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1894, т. VI а. – С. 609.

2.      Ирод/Энциклопедический словарь. С.-Петербург: изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1894, т. XIII. – С. 343-344.

3.      Костів К. Словник – довідник біблійних осіб, племен і народів. К.: Україна, 1995. – 429с.

4.      Вагман И. Я., Вукина Н. В., Мирошникова В. В. Ирод I Великий [образец восточной диспотии]/И. Я. Вагман, Н. В. Вукина, В. В. Мирошникова 100 знаменитых тиранов. – Харьков: Фолио, 2003. – С. 42-45.

5.      Гече Г. Библейские истории: пер. с венг.- М.: Политиздат, 1988. – С.253-284.  

6.      Мень А. Рождество/ А. Мень «Радостная весть» (Лекции). – М.: АО «Вита-Центр», 1992. – С. 182-189.

7.       Різдво Спаса/ Біблія для дітей: переказ українською мовою. К.: «Кобза», 1994. – С.259-265.

понедельник, 20 декабря 2021 г.

РІЗДВЯНІ ПОДАРУНКИ ВІД БІЛЛА ПОРТЕРА (РОЖДЕСТВЕНСКИЕ ПОДАРКИ ОТ БИЛЛА ПОРТЕРА)

               
В преддверии юбилея писателя: 159 лет со дня рождения
американского писателя О. Генри (Уильяма Сиднея Портера)

Сын врача Уильям Сидней Портер родился в маленьком городке Гринсборо (Сев. Каролина) 11 сентября 1862 года. Окончив школу, он работал в аптеке своего дяди, позднее – получил диплом фармацевта. Потом – два восхитительных года в Техасе, куда он поехал для поправки здоровья: там его ожидали ранчо, ковбои, мустанги, пампасы, кольты и стетсоны, - всё то, что придавало своеобразную красоту американскому Западу. А позже были годы в Остине (столица штата Техас) и в Хьюстоне. И постоянные поиски – то ли себя, то ли своего места в жизни, то ли занятия, которое пришлось бы по вкусу… Проработав два года на ранчо, Уильям Сидней вернулся к профессии аптекаря, затем трудился продавцом, чиновником, иногда книжным иллюстратором, пробовал писать очерки и фельетоны и даже издавать юмористический еженедельник…И, наконец, поступил на должность чертёжника в Земельное управление штата. Портеру исполнилось 25 лет, и он прекратил поиски, обрёл душевный покой, семейное счастье и ежемесячное жалование, однако период благополучия оказался недолгим.

вторник, 9 ноября 2021 г.

МЧАТСЯ БЕСЫ РОЙ ЗА РОЕМ…

Уважаемые читатели Библиографической Авоськи!
Библиографы Одесской центральной городской библиотеки сообщают: начиная с сегодняшнего дня все желающие получать уведомления о публикации новых выпусков блога могут подписаться на нашу новую, единственную в своём роде группу в Фейсбуке:
https://www.facebook.com/biblavoska
Добро пожаловать!



Юбилей писателя:
200 лет со дня рождения

Фёдора Михайловича Достоевского

В преддверии юбилея книги:  149 лет роману

Ф. М. Достоевского «Бесы»


Романтически настроенный восемнадцатилетний воспитанник петербургского Высшего инженерного училища Фёдор Достоевский писал своему брату: «…Человек есть тайна. Её надо разгадать, и ежели будешь её разгадывать всю жизнь, то не говори, что потерял время; я занимаюсь этой тайной, ибо хочу быть человеком». Всё творчество Достоевского от первого до последнего романа и есть разгадывание этой «тайны».

пятница, 1 октября 2021 г.

СОБАКА БУВАЄ КУСАЧИМ ТІЛЬКИ ВІД ДОЛІ СОБАЧОЇ (СОБАКА БЫВАЕТ КУСАЧЕЙ ТОЛЬКО ОТ ЖИЗНИ СОБАЧЬЕЙ)

4 жовтня - Всесвітній день захисту тварин

Дбайливе ставлення до природи і її творінь - тварин і рослин - показники високої культури людини. На жаль, нерідкі випадки не тільки неповажної, але і злочинної поведінки деяких індивідуумів щодо до братів наших менших. На планеті Земля налічується близько півтора мільйона видів тварин. Хто вони для людини - друзі чи вороги? З усіх приручених людиною тварин тільки два одомашнені в повному сенсі цього слова - собаки і кішки, тільки вони живуть з нами під одним дахом. З дитинства ми чуємо: «Собака - друг людини!» А чи кожна людина друг собаці? Чим вона платить за безприкладну вірність, яка не знає компромісу, і за безумовну відданість чотирилапого сторожа і захисника? Більшість людей люблять кішок... А як не любити їх, таких милих, ласкавих і корисних супутників людини - майже членів сім'ї! Звідки ж у такому разі береться така кількість неприкаяних, бездомних собак і кішок?

воскресенье, 26 сентября 2021 г.

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ БІБЛІОТЕКА

 До всеукраїнського Дня Бібліотек 

та 130-річчя ЦМБ ім. Франка!

із архіва блога "Бібліографічна авоська"

 «Бібліотеки - це скарбниці всіх багатств людського духу»

Готфрід Вільгельм Лейбніц

среда, 25 августа 2021 г.

СОДОМ і ГОМОРРА, ХАРАППА І МОХЕНДЖО-ДАРО, ХІРОСІМА і НАГАСАКІ... (СОДОМ и ГОМОРРА, ХАРАППА и МОХЕНДЖО-ДАРО, ХИРОСИМА и НАГАСАКИ…)

29.08 - Міжнародний день
дій проти ядерних випробувань

                                                                                                      Стародавній світ - епоха, прихована в темряві тисячоліть. Вона таїть масу вражаючих таємниць і неймовірних фактів, яким до цих пір не можуть дати однозначного тлумачення. Історія не втомлюється загадувати нам загадки, і одна з них безпосередньо пов'язана з темою сьогоднішнього випуску блогу.

среда, 14 июля 2021 г.

ІСТОРІЯ В'ЯЗНЯ ЗАМКУ ФЕНЕСТРЕЛЬ або "АЛМАЗ І ПОМСТА" (ИСТОРИЯ УЗНИКА ЗАМКА ФЕНЕСТРЕЛЬ или «АЛМАЗ и МЩЕНИЕ»)

Ювілей книги: Роману французького письменника Олександра Дюма
«Граф Монте-Крісто» - 175 років.

 Час створення роману «Граф Монте-Крісто» - творчий розквіт Олександра Дюма, і не випадково багато дослідників вважають цю книгу найкращим твором письменника. Дія роману охоплює тривалий період історії Франції - з початку Реставрації до Липневої монархії. У ньому розповідається про дивовижну долю молодого моряка з Марселя Едмона Дантеса, про його палку любов до красуні Мерседес, про його намір стати капітаном, одружитися з коханою і прожити з нею довге щасливе життя - «поки смерть не розлучить їх»...